Назад 
Останні кілька років епідемій та війн змушують нас звикнути до невизначеності та мінливості. Здається, все довкола змінюється щодня: сьогодні є можливість планувати, а завтра вже ні. Особливо гостро це відчули ті, хто звик до передбачуваності та чітких цілей. У таких умовах виникло безліч питань про мотивацію: як продовжувати рухатися до своїх цілей, коли світ довкола не дає гарантій? Що робити, якщо не вдається мобілізувати себе, незважаючи на силу волі та звичне бажання діяти? Про це я і хочу розповісти вам на прикладі своєї практики та спостережень.
Як ми розуміємо мотивацію?
На перший погляд мотивація здається простим бажанням щось зробити, досягти, дістати, завершити. Проте за нею стоїть складна система взаємодій мозку та організму, яка не зводиться лише до «хочу» чи «не хочу». Наше «хочу» часто підживлюється певним очікуванням задоволення, яке розганяє мозок до дій. В ідеалі мотивація – це не процес примусу, а очікування чогось доброго, що наближає нас до важливих для нас цілей.
Поставте собі прості запитання: А які цілі видаються вам настільки значущими, що ви готові заради них працювати? І що допомагає вам не здаватися? Відповіді допомагають побачити, які по-справжньому важливі бажання, а які з них нав’язані суспільством, сім’єю або оточенням.
Коли організм не видає мотивації?
Здається, що мотивація – це ресурс, який ми можемо просто взяти, але часто це зовсім не так. Організм, на жаль, не завжди готовий працювати по клацанню. Наприклад, коли людина стресує, в організмі йде блокування доступу до енергоресурсів, що знижує рівень мотивації. Мозок фокусується на інших завданнях, таких як «захист», та мотивації на далекі цілі йому не вистачає.
Цей стан я нерідко спостерігаю у роботі з клієнтами, особливо з тими, хто переживає хронічний стрес. Одне з найпоширеніших питань: «Чому я не можу змусити себе робити те, що раніше робилося легко?» Я завжди пояснюю, що коли мозок перевантажений тривогою чи переживаннями, йому складно підтримувати внутрішню батарейку, яку ми звикли використати для роботи та творчості.
Чому нас демотивує постійний стрес?
Вплив стресу на мотивацію величезний. Стрес заважає нам приймати рішення, руйнує структуру мозкової активності та робить нас уразливими до будь-яких зовнішніх подій. І якщо раніше хронічний стрес був пов’язаний із нашим внутрішнім станом, наприклад, прагненням до успіху чи ідеальної самореалізації, то тепер до цього додається зовнішній гострий стрес, який не дозволяє планувати та додає нестабільності. Коли людина перебуває під впливом стресу тривалий час, в неї поступово руйнуються нейронні зв’язки, які підтримують мотивацію. Це одна з причин, чому навіть найпростіші завдання стають важкими та тяжкими.
У таких умовах я часто раджу своїм клієнтам не звинувачувати себе за нездатність просто взяти і почати. Важливо розуміти, що стрес – це не просто реакція на зовнішній подразник. Це фізична зміна, яка блокує ресурси та заважає мозку повноцінно функціонувати.
Як мозок блокує нашу мотивацію?
Мотивація виникає, коли ми маємо енергію, і ми бачимо зрозумілу мету. Однак, якщо мета занадто розпливчаста, а шлях до неї не зрозумілий, мозок відмовляється сприймати її всерйоз. Наприклад, багато хто мріє про багатство, але поняття «стати багатим» настільки загальне, що мозок просто не активується. Для нашої свідомості важливо побачити конкретні кроки та маленькі здобутки, які підкріплюють прагнення рухатися вперед.
Інший аспект мотивації – відчуття безпеки. Якщо мозок вважає, що ми у небезпеці, він включає захисні механізми, обмежуючи мотивацію лише базовими потребами. Цей феномен особливо яскравий в умовах високої тривожності, коли людина не може зосередитися на великих цілях і вважає за краще зосередитися на поточному моменті.
Щоб перевірити, наскільки конкретна ваша мета, спробуйте запитати себе: який крок я можу зробити прямо зараз? Який результат, якого я хочу досягти? Якщо мета занадто розмита, вона відштовхуватиме замість мотивувати.
Як підвищити мотивацію, навіть коли здається, що сили немає?
Однією з технік, з якою часто працюю, є метод маленьких кроків. Замість того, щоб ставити перед собою масштабні завдання, почніть із невеликих, але конкретних дій. Наприклад, замість мети «написати книгу» поставте собі завдання написати одну сторінку. Дії на рівні «тут і зараз» допомагають мозку простіше сприймати завдання та легше виділяти на неї енергію.
Ще один важливий аспект – це підтримка свого емоційного стану. Якщо ми оточені токсичними людьми, які підривають наше почуття безпеки, то мотивація швидко вичерпується. У своїй практиці я помічаю, що у тих, хто оточений підтримкою та розумінням, внутрішня енергія набагато вища. Тому я завжди рекомендую створювати навколо себе «екологічне оточення» – людей, які підтримують та розуміють вас.
Також важливо авторизувати свої досягнення, тобто закріпити та визнати їх. Коли ви закінчуєте завдання, виділіть хвилину, щоб зрозуміти результат і подумати, навіщо він вам потрібен. Чим краще ви зрозумієте значущість свого результату, тим більше енергії дасть вам організм для наступного завдання.
Роль гнучкості та свободи вибору
Часто мотивація страждає, коли людина позбавлена гнучкості. Коли ми маємо лише один шлях вирішення завдання, ми починаємо відчувати себе в клітці, і замість бажання діяти виникає зворотний ефект. Гнучкість, або “когнітивна гнучкість”, дозволяє бачити різні варіанти досягнення мети. Це дає мозку відчуття свободи та знімає напругу.
Гнучкість можна розвивати, тренуючи себе бачити альтернативні шляхи мети. Запитайте себе: які кроки я можу зробити для досягнення завдання? Які варіанти досягнення мети мені подобаються? Такі питання допомагають зняти внутрішню напругу і дають мотивації більше шансів виробитись природним чином.
Мотивація та стійкість в умовах невизначеності
Коли життя стає непередбачуваним, важливо пам’ятати, що мотивація – це, по суті, система дрібних «передчувань». Кожне завдання – це невеликий крок на шляху до великого результату і важливо усвідомлювати, що на цьому шляху важливі не лише успіхи, а й помилки. Надто високий перфекціонізм може завадити руху вперед, адже навіть одна невелика помилка починає сприйматися як провал.
В умовах невизначеності намагайтеся ставити цілі, які можна коригувати. Одна з методик, яку я використовую, – це гнучке планування, яке дозволяє швидко перебудовуватись, якщо ситуація раптово зміниться. Виберіть завдання, яке є важливим для вас, і подумайте, як ви можете підійти до нього по-різному, якщо обставини зміняться. Це дозволить зберегти мотивацію, навіть якщо на заваді будуть непередбачені зміни.
Як підтримувати себе, якщо мотивація впала?
Якщо ви відчуваєте, що мотивація зникла, не поспішайте тиснути на себе. Дозвольте собі відпочити та набратися сил. Надмірний тиск лише посилить стрес і посилить проблему. Пам’ятайте, що ви не машина, і іноді ваш організм потребує часу, щоб відновитися. Дайте собі можливість перезарядитись і не вимагайте від себе негайних дій.
Поставте собі питання: чого я хочу прямо зараз? Іноді відповідь виявляється напрочуд простою: хтось хоче відпочивати, хтось хоче вийти на свіже повітря або провести час із сім’єю. Не ігноруйте свої справжні бажання та прагнення – вони допоможуть вам відновитися та повернутися до завдань із новими силами.
Бережіть себе.
Ваш бізнес-психолог,
Наталія Макарчук.
