Назад 
Наталя Макарчук – психолог в Одесі (робота з травмою, консультації українською/російською)
Іноді люди звертаються із запитами: «стрес не відпускає», «тривога зашкалює», «не можу зібратися», «усе дратує», «всередині порожнеча». І крок за кроком з’ясовується: справа не лише у стресі. Дуже часто поруч є втрата – очевидна або прихована.
Травма і втрата майже завжди пов’язані. Травма – це не тільки те, що сталося, а й те, що після цього стало “не таким, як раніше”.
У цій статті я, Наталя Макарчук, психолог в Одесі, простими словами поясню:
- чому втрата є майже в кожній травмі
- що таке травматична втрата
- чому горе може “застрягати”
- і що насправді допомагає відновитися
Травма і втрата йдуть поруч
Будь-яка травматична подія лишає слід: у тілі, психіці, стосунках, відчутті себе. І дуже часто всередині травми є те, що ми втратили.
Це може бути:
- втрата людини (смерть близького)
- втрата стосунків (розлучення, зрада, розрив)
- втрата частини себе («я вже не такий/така, як раніше»)
- втрата довіри (до людей, світу, себе)
- втрата надії та відчуття безпеки
Тому травма часто відчувається як подвійний удар: подія + наслідки у вигляді втрати.
Що таке травматична втрата
Є ситуації, коли сама втрата має травматичний характер. Це називають травматичною втратою.
Зазвичай так буває, коли втрата:
- раптова
- неочікувана
- супроводжується шоком, жахом, безсиллям
Тоді людина переживає не лише горе, а й травматичний стрес.
Чому після травматичної втрати горе може “не проживатися”
Багато хто думає: «Треба просто виплакатися – і стане легше». Іноді так і є. Але при травматичній втраті психіка спочатку зайнята виживанням.
Можуть з’являтися симптоми, схожі на ПТСР:
- нав’язливі картинки та спогади
- кошмари
- сильна тривога
- уникання всього, що нагадує про подію
- емоційне “оніміння”
- відчуття “ніби це не зі мною”
- постійна напруга та контроль
І тут важливий принцип такий:
часто потрібно спочатку знизити травматичний стрес – і лише потім горювання починає проживатися м’якше й природніше.
Як травма створює нові втрати
Травма впливає не тільки на минуле – вона змінює теперішнє.
Людина може почати втрачати:
- довіру до тіла («воно мене підводить»)
- довіру до себе («я не справляюся»)
- довіру до людей («небезпечно зближуватися»)
- відчуття безпеки («все може зруйнуватися будь-якої миті»)
Змінюються й базові переконання:
«світ загалом безпечний», «людям можна довіряти», «зі мною все буде гаразд».
Після травми вони інколи замінюються на:
«світ небезпечний», «нікому не можна довіряти», «нічого доброго не буде».
Це теж втрата – втрата колишньої картини світу.
Втрата “того, що могло б бути”
Є тонкий біль, про який говорять рідко: це горювання за життям, яке могло б скластися інакше.
Ми думаємо:
- «Якби цього не сталося, я був(ла) б іншою людиною»
- «Якби мене підтримали – я пішов(ла) б іншим шляхом»
- «Якби не травма – скільки я міг(могла) б зробити…»
Це нормальна частина відновлення. Часто в терапії цей шар стає видимим – і поступово проживається.
Що допомагає відновитися
Є проста, але сильна ідея:
протилежність втрати це зв’язок.
Відновлення після травми й втрати зазвичай будується навколо того, щоб:
- повернути контакт із собою та тілом
- знову відчути опору
- поступово відновлювати довіру
- проживати горе в безпечному просторі
- не залишатися наодинці зі своїми переживаннями
Підтримка може бути різною: близькі, група, фахівець. Головне – щоб був надійний простір, де можна рухатися крок за кроком.
Якщо ви впізнаєте себе
Якщо після втрати ви помічаєте, що вам заважають тривога, “картинки”, напруга, уникання, оніміння – можливо, горю справді заважає травматичний стрес.
Я – Наталя Макарчук, психолог в Одесі, працюю зі стресом, життєвими кризами, травматичним досвідом і втратою. Допомагаю повернути стійкість, ясність і внутрішню опору – у житті та в роботі.